«Крути – наш біль, наша історія і слава»

В цьому році, 29 січня, Україна відзначає 105 років битви під Крутами, яка для українського народу стала символом героїзму та самопожертви молодого покоління в боротьбі за незалежність.

  Щорічно в цей день ми згадуємо подвиг студентів та гімназистів Києва, які на заклик молодої Української Народної Республіки відгукнулися захищати свою Батьківщину. Вони не мали військового досвіду, але горіли бажанням не допустити ворога на рідну землю.

  Кров під Крутами не була пролита марно. З неї, наче з безсмертя, розцвітають пелюстки Волі. Подвиг українських юнаків під Крутами навічно залишиться в історії як символ жертовності, національної честі та нескореного духу нашої нації. Вони, герої Крут, були першими кіборгами у нашій історії. І в нашій пам’яті вони назавжди залишаться вічно молодими героями.

  Ми кажемо, що Крути – це бій за майбутнє, майбутнє України. І цей бій триває, бо росія знову розв’язала проти нашої держави жорстоку війну. Але наші бійці Збройних Сил України продовжують традиції героїв Крут - б’ють ворога і відстоюють незалежність і територіальну цілісність нашої Батьківщини.

  Слава Україні! Героям слава! Вічна слава героям Крут!

Вони вистояли — не витримав бетон!

 16 січня в Україні відзначається День пам’яті “КІБОРГІВ” – захисників Донецького аеропорту. Сьогодні ми вшановуємо міць і героїзм, подвиг та незламну силу духу наших героїв.

  Минуло 8 років від запеклих боїв за Донецький аеропорт. 244 дні захисники України тримали оборону летовища. Попри постійні обстріли ворожої артилерії та танків українські бійці до останнього чинили опір, поки не витримав бетон.

  20 січня 2015 року російські терористи заклали вибухівку у новому терміналі і бетонні перекриття обвалились на захисників ДАП, що призвело до загибелі десятків наших воїнів. За весь час оборони ДАП загинуло понад 100 українських військових, близько 440 зазнали поранень.

 23 січня 2015 року називають останнім днем оборони Донецького аеропорту, коли вже після руйнування нового терміналу, останніми з позиції «Прожарка» між новим терміналом та диспетчерською вежею вийшла група Максима «Адама» Ридзанича.

 За незламний дух, безстрашність, героїзм та стійкість українських воїнів назвали “кіборгами”. Кіборги назавжди залишаться в нашій історії, як символ незламності. А нині усі наші захисники стали армією кіборгів, які не готові відступити в боротьбі за рідну землю.

Вічна пам'ять та слава Героям!

«Забуттю не підлягає!»

  Щороку, в Україні, 12 січня відзначається День українського політв’язня. Це день шани тим, для кого переконання і цінності  стали дорожчими за фізичну свободу.     

  Традиція відзначення дня політв’язня запроваджена 1975 року з пропозиції В’ячеслава Чорновола, який закликав протистояти репресіям і жорстокості радянського режиму.     

 Дату обрали невипадково. 12-14 січня 1972-го радянська влада провела найбільшу репресивну акцію проти українських дисидентів. Масові затримання та арешти були помстою за їх боротьбу за незалежність України та творчість, що доводила міфічність ідеології радянської людини.

  Тоді були заарештовані багато відомих представників національно-демократичного руху  України: Іван Світличний, Євген Сверстюк, Василь Стус, Леонід Плющ, Зіновій Антонюк, Іван Дзюба; В’ячеслав Чорновіл, Михайло Осадчий, Іван Гель, Стефанія Шабатура, Ірина Стасів-Калинець, та інші.

  Історія повторюється. Сьогодні російська влада повністю наслідує радянські методи боротьби з інакодумцями. Після тимчасової окупації Криму та розпочатої збройної агресії на Україні на цих територіях розгорнувся справжній терор проти українців і кримських татар.  Путінський режим створює  атмосферу страху, безсилля і безнадії, кидає за грати активістів, правозахисників, вчиняє масово воєнні злочини, брутальні порушення прав і свобод, нехтує людською гідністю, втілює агресивну доктрину «русского мира», займається тотальною пропагандою, яка не має жодного зв'язку з правдою...

«Чарівний світ казок Шарля Перро»

  Сьогодні увесь світ відзначає 395 років з дня народження видатного письменника-казкаря Шарля Перро, автора всесвітньо відомих казок — «Кіт у чоботях», «Попелюшка», «Спляча красуня», «Червоний капелюшок», «Синя Борода», «Осляча Шкура», які увійшли до збірки «Казки матінки моєї Гуски, або ж історії та оповідки минулих часів з повчальними висновками» (1697).

  Народився Шарль Перро 12 січня 1628 року у багатодітній родині, де був сьомою дитиною. Років з 6-ти хлопчик навчився від мами читати, а першу чарівну казку Шарль почув від своєї няні. Йому настільки сподобались чарівні казки, що він готовий був слухати їх знову і знову. Він навіть спробував разом зі старшими братами написати свою казку, яка називалася  «Кохання лінійки та компаса».   Здобувши освіту Шарль вивчав юриспруденцію. Працював на посаді придворного секретаря та був одним з розбудовників Французької Академії наук.

  Написанню казок передувала робота над такими різножанровими творами, як «Стіни Трої або походження бурлеску» (1653), сатиричною поемою Вергілія, це до «Енеїди» Котляревськогого, а також оперним лібрето «Алкеста», створеним у співавторстві із Жаком Батістом Люллі. Водночас публікував літературно-критичні огляди на твори сучасників. І вже сягнувши поважного віку та відійшовши від державних справ Шарль Перро розпочинає роботу над адаптацією старовинних народних казок, осучаснючи їх та надаючи прикметного французького акценту. І, мабуть, це у нього вийшло якнайкраще, бо казки Шарля Перро підкорюють сердечка маленьких читачів вже багато поколінь. 

 Тож, читаємо і перечитуємо казки Шарля Перро разом з усією родиною. А чудова добірка книжок вам у поміч!

За посиланням на вас чекають аудіоказки улюбленого казкаря :

https://youtube.com/watch?v=TIelmdLHeq8&feature=share

https://youtube.com/watch?v=d1z6GOqy9kE&feature=share

https://youtube.com/watch?v=wD3HaM3kiHk&feature=share

День "Дякую!"

  Найввічливіший день у році – 11 січня. Цього дня відмічається Всесвітній день „Дякую”.

  Що таке «Дякую» - всього лише ритуал, слово, за допомогою якого більшість звикла висловлювати вдячність.

  А між тим слова подяки мають дивовижні властивості. Психологи вважають, що слова вдячності – це знаки уваги, вони є усними „погладжуваннями” і здатні зігріти своїм теплом.

  Походження цього свята невідоме, поширена думка, що воно було введене за ініціативою ООН і Юнеско, проте перевірити це твердження складно. Але ж це і не так важливо, головне - ваше особисте усвідомлене бажання подякувати тим, хто цього заслуговує.

   І важливо пам’ятати, що справжня вдячність – це лише та, що йде від щирого серця. 

   Під час війни ми всі від щирого серця хочемо сказати "Дякуємо" всім нашим захисникам та захисницям.

Томаш Оскар Сосновський - римський скульптор з Новомалина

 Острожчина має багато славетних вихідців. Один із них – скульптор Томаш Оскар Сосновський.

  Видатний європейський скульптор  ХІХ ст. Томаш Оскар Сосновський (1810-1886)  народився  12 грудня 1812 р у селі Новомалин на Острожчині. Художню освіту здобув у Варшавській академії мистецтв, академіях Берліна й Рима. Поляк за національністю,  був Почесним доктором 24 художніх академій світу.

 Талановитий митець з Острожчини – автор понад ста біломармурових шедеврів, які є окрасою багатьох храмів та музеїв Рима, Ізраїлю, Назарета, Вільнюса, Варшави, Кракова, Рівного, Острога, Житомира, Львова, Чернігова тощо. 

 Спадщина  Сосновського досить велика, в деяких маєтках Волині ще й на початку XX ст. можна було натрапити на бюсти чи фігурні композиції видатного скульптора. Образи Христа та Мадонни геніально відображено в таких роботах скульптора, як «Діва Марія з Дитям»  та «Христос на смертному одрі» (Острог).

«Pieta», («Оплакування»), «Невідома» (Рівне), «Материнство Марії» (Рим), «Богородиці Непорочного зачаття» (Назарет). Чимало робіт митця виконано на сюжети з історії античної Греції та Риму: «Аріадна», «Арес», «Аполлон», «Сократ», «Капітолійський Брут» (Рівне), «Олександр Македонський» (Острог).

  Сосновський – автор портрета свого наставника та друга П’єтро Тенерані (Житомир), учителя з Кременецького ліцею Юзефа Коженьовського (Львів), знаменитої італійської акторки Елеонори Дузе (Чернігів), пам’ятників Тадеушу Чацькому в костелі Візиток та Адаму Нарушевичу у Варшаві, Миколаю Копернику в Римі, скульптурної групи «Ядвіга і Ягайло» для Вільнюса і на Плантах у Кракові тощо.

 Відомо також, що в одній із приватних колекцій знаходиться бюст молодої дівчини в поліському народному костюмі – так звана «Маруся».

У селі Новомалин збереглися залишки унікальної архітектурної пам’ятки – палацу родини Сосновських, спогади про який знаходимо в численних історичних документах, спогадах та на гравюрах геніального Наполеона Орди.

 Слід  зазначити,  шо Новомалинська православна церква була збудована на кошти цього визначного скульптора. До речі, по бабусі княжній Четвертинській Томаш Оскар Сосновський є нащадком рівноапостольного князя Володимира Великого. 

 Томаш Оскар Сосновський помер 27 січня 1886 р. Могила Сосновського знаходиться на цвинтарі Кампо Верано в Римі. 

  Напис говорить: «Святої пам’яті Томаш Оскар Сосновський, скульптор, уроджений в Новомалині, помер у Римі 27 січня 1886 р. Племінниця (по сестрі) і внучки цей пам’ятник йому становлять. Вічна пам’ять».

  На Острожчині встановлено меморіальні дошки в Острозькому костелі та в рідному для Сосновського Новомалині, 

 Новомалинська  гімназія носить ім’я всесвітньо знаного митця та за ініціативи культурно-просвітницького центру імені Сосновського, який  діє на Рівненщині, та обласної спілки художників у Рівному створено Фундацію культурної спадщини імені Томаша Оскара Сосновського.

 Фундація покликана всіляко пропагувати творчість геніального художника, а також підтримувати наших сучасних митців. Як заявили організатори фундації, в їхніх планах – широка популяризація творчості  Сосновського. 

  Про кілька миттєвостей із життя геніального скульптора Волині розповідає фільм, який ви можете переглянути на YouTube каналі «Томаш Оскар Сосновський/Tomasz Oskar Sosnowski»

https://www.youtube.com/watch?v=OzI6pbCCOQ4&ab_channel=ITVmediagroup

 http://retrorivne.com.ua/rimskij-skulptor-z-novomalina/

Світ ловив мене та не спіймав

  Є люди,  історичні імена яких  стають справжньою основою для об´єднання України. Григорій Савич Сковорода – один з таких.   Він – просвітитель,  мандрівний філософ і поет. Блискуче знання мов, поетики й риторики, античної і нової філософії поєднувалося у ньому з неабиякими здібностями в галузі літератури і мистецтва.  

  Враховуючи важливість постаті Григорія Сковороди, Верховна Рада України постановою від 4 листопада 2020 року № 973-ІХ «Про відзначення 300-річчя з дня народження Григорія Сковороди» постановила у 2022 році урочисто відзначити на державному рівні день його народження.  В читальній залі нашої бібліотеки діє книжкова викладка – знайомство, інформаційні джерела якої ознайомлять користувачів з біографією письменника, його літературною спадщиною. Деякі видання, представлені на ній, книгозбірня отримала  від Українського інституту книги.

 Григорій Сковорода обрав стезю мандрівного філософа і протягом 25 років побував у багатьох містах і селах України, проповідуючи свої ідеї і світогляд. Був і на Рівненщині у Корці, Острозі, Дубно, Вербі, Радивилові.  Через пісні, кантати і псалми він викладав свої філософські погляди, таврував соціальне зло, прославляв природу, волелюбність людини.

  Григорій Савич охрестив себе "Варсавою", тобто "сином миру".

  Запрошуємо всіх охочих переглянути книжкову  викладку та дізнатися багато цікавої  інформації про цю неординарну та всесвітньознанну  людину.

9 листопада - день української писемності та мови

Рекомендуємо почитати

  Сергій Стельникович «Тарас Бульба-Боровець»

  «Ми не можемо ні на хвилину припиняти нашої боротьби» - ця книга повинна заінтригувати всіх, хто хоче знати нашу історію про визвольний рух в Україні під час Другої світової війни, хто вірить фактам, а не голій пропаганді. Одним із головних життєвих кредо Тараса Бульби-Боровця, яке він перейняв від свого діда Юліана і намагався дотримуватися в надзвичайно складних обставинах та яке дуже актуальне для нас нині – «Зберігати як око, кожну нашу душу».

Микола Шугаєвський - борець за українську державність, діяч освіти УНР часів Української революції 1917 – 1921 рр.

  1 жовтня 2022 року минає 150 років з дня народження Миколи Степановича Шугаєвського. 

  Микола Степанович – провідна постать українського національного життя нашого міста у 1920-і рр. Парламентарі від українців Острожчини тих років – Левко Маркович, Сергій Козицький – більшість часу проводили або в столиці, або на селі, де мали постійний осідок, чи в роз’їздах по виборчих округах. Тож громадська і культурна праця українців міста Острога концентрувалася в постаті природженого організатора і людини різносторонніх обдарувань, яким був М. Шугаєвський.

  Народився Микола Шугаєвський 1 жовтня 1872 р. на Полтавщині.

 В уряді Української Народної Республіки очолював департамент дошкільного виховання і позашкільної освіти Міністерства народної освіти. Після поразки української державності він обирає постійним місцем проживання прикордонне місто  Острог.

 В нашому місті оселився на вулиці Шевченка в будинку Балюків, працював учителем музики приватної російської гімназії, а після дозволу польської влади на відкриття української семирічної школи викладав у ній, крім музики, українську мову, літературу та історію.

       М. Шугаєвський з членами аматорського гуртка Товариства «Просвіта» в Острозі. 1920-і рр.

  Проживаючи в нашому місті, Миколи Степановича став активним і чільним діячем Українського товариства «Просвіта» , що охоплювало своєю діяльністю весь Острозький (пізніше – Здолбунівський) повіт, керував драматичним гуртком, дорослим та дитячим хоровими колективами «Просвіти».

  Плідно працював він і в галузі дитячої драматургії. Вже  після його смерті  у книжковій серії «Діточа бібліотека» Львівського видавництва «Світ дитини» побачили світ три музично-драматичні твори його авторства – «Живі ляльки», «Дід Мороз», «Весела сопілка». Його книжку «Живі ляльки» («Фантастична казка-п’єса в 4-х відслонах, зі співами й танцями»), присвячену національному вихованню української дитини.

     Книги М. Шугаєвського

  Микола Шугаєвський брав активну участь у підтримці українських виборчих списків до польського сейму і сенату, представляв Острог на Луцькому православному церковному з’їзді українців Волині та Полісся. За даними польської державної поліції, він співпрацював з українським підпіллям і представляв в нашому регіоні Українську Військову Організацію полковника Євгена Коновальця. Смерть підозрюваного перервала розпочату поліційну розробку в цьому напрямі.

  Червневі похорони 1927 р. праху Миколи Степановича стали однією з найбільших маніфестацій української громадськості нашого краю тих часів. Похоронну процесію на П’ятницьке кладовище, що на вулиці Бельмаж супроводжували чисельні просвітянські хори із навколишніх сіл. Через рік на могилі визначного національного діяча на кошти острозької інтелігенції було  встановлено високий пам’ятник-піраміду, який зберігся до наших днів.  

Пам’ятник на могилі М. Шугаєвського

  В роки незалежної Української держави острожани одну з вулиць міста назвали іменем Миколи Шугаєвського. Хоча він не тривалий час проживав в Острозі, але в той період громадська й культурна праця українців міста концентрувалася в постаті природженого організатора і людини різносторонніх обдарувань, яким був М. С. Шугаєвський.